ПОСТУКАЧ, ЧА,
Постукач, ча, м. Встрѣчено въ слѣд. пословицѣ: Аби б був послуха́ч, а постукач буде. Ном. № 5432. Повидимому, пословица значитъ: лишь-бы былъ тотъ, кто повинуется, а приказывающій (толкающій, бьющій) найдется. Въ такомъ случаѣ постукач = тотъ, кто бьетъ кого.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 372.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
ПОСТУКОТІТИ, ЧУ, ЧЕШ, →← ПОСТУКАТИ, КАЮ, ЄШ,